Хто такий споживач і чому йому має бути комфортно?

Споживач - це кожен з нас, у кожну мить свідомості чи сну. Незалежно від того чи читаємо цю статтю, або насолоджуємося м'якістю подушки і теплом ковдри - ми використовуємо блага створені кимось. Споживачем ми є вдома і на роботі, університеті, або в школі. Підприємства, які ми заснували, також є споживачами. Базуючись на такому широкому розумінні цього терміну, ми створили компанію “Служба комфорту споживачів”.

Хто такий споживач?

В Україні правове визначення терміну “споживач” вужче від того, яке використовується в побуті. За законом споживач це - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Формально підприємства не охоплюються легітимним визначенням споживача. Але як Закон України “Про захист прав споживачів”, так і законодавство, яке регулює поняття і статус юридичних осіб (підприємств, кооперативів, господарських та акціонерних товариств) були прийняті за панування “верховенства закону”. А на даний час в Конституції задекларовано, що в Україні над “верховенством закону” находится “верховенство права”. Поняття “верховенства права” не має чіткого нормативного визначення. А якщо таке і було б - це означало б, що в Державі немає “верховенства права”, а все обмежується “верховенством закону”, як однією з форм диктату Держави.

Найпростіше та влучне визначення “верховенства права” говорить, що “верховенство права - це верховенство розуму”.

Людина розумна знає, що підприємство - це, в першу чергу, колектив. Підприємство - це угода фізичних осіб, які спільною працею і розподілом ролей (хтось дає гроші, хтось майно, хтось має вправні руки чи особливі навики) створюють додаткову цінність корисну для людей. Взаємодіючи між собою на рівні індивідів, або - груп названих підприємством, ми обмінюємося цими благами і споживаємо їх. В результаті обміну хтось є успішним, а хтось потребує допомоги чи захисту.

Найуспішніші підприємства (не забуваємо, що підприємства - це перш за все - об'єднання людей) стають, так званими, корпораціями. Корпорації можна порівняти з провесійно налагодженими механізмами чи системами, які працюють автономно. Вважається, що там всі рішення приймаються безособово (без емоцій) виключно на професійній основі, з метою отримати прибуток. Такі структури можуть конкурувати з державним апаратом і значно впливати на нього. Корпорації, справді, вже важко назвати споживачами у звиклому сенсі цього слова. В Україні такими корпораціями є практично всі природні монополісти, які надають життєво необхідні комунальні послуги (газ, тепло, електроенергію, воду).

Однак більшість підприємств у Львові - це сімейний бізнес членами з родичами та друзями. В таких об'єднаннях, незалежно від назви та організаційно-правової форми, важко розділити інтереси фірми, як самостійного суб'єкта, від інтересів засновників, керівників та працівників. Тому більшість бізнесу по своїй суті - теж споживачі.

Чому споживачу має бути комфортно?

Купуючи хліб, чи запалюючи конфорку ми не повинні боятися того, що продавець нас обдурить чи вибухне газ. Так само як і не повинні вичитувати кожну букву дрібним шрифтом у запропонованому банком примірнику договору споживчого кредитування.

Бо вся система обміну концептуально була придумана для користі та в інтересах її учасників. Тих хто ігнорує цей задум слід обмежувати і підтримувати слабку сторону.

В основу українського і європейського цивільного законодавства покладений принцип справедливості, як частина верховенства права. Умови договорів мають бути справедливими. Конституційний Суд України зазначив, що з огляду на ч. 4 ст. 42 Конституції участь у договорі споживача як слабшої сторони, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту (рішення КСУ від 11.07.2013 р.№ 7-рп/2013).

Суд Європейського Союзу (або як його ще називають - Європейський суд справедливості) встановив стандарт «average consumer» за допомогою трьох факторів. Пересічний споживач буде: «reasonably well-informed» (достатньо поінформованим),«reasonably observant» (достатньо уважним) і «circumspect» (обережним). Кожна з трьох характеристик має власні наслідки: інформування стосується рівня знань споживача; уважність відноситься до інтенсивності і здатності сприймати інформацію; обережність описує ступінь критичного ставлення споживача під час оцінки інформації від продавця. Суд, також, вказав, що слід враховувати культурні, соціальні та лінгвістичні фактори, які впливають на споживача. Детальніше про це можна прочитати у статті «Пересічний споживач банківських послуг – новий стандарт оцінки».

Якщо підсумувати, то слід пам'ятати, що у відносинах між монополістами, надавачами комунальних послуг, банками та споживачами, споживач (клієнт) є слабкою, але захищеною стороною. Як реалізувати цей захист на практиці знають спеціалісти юридичної компанії “Служба комфорту споживачів”.