Способи захисту сімейних прав та інтересів

Сімейні правовідносини зачіпають кожного громадянина України. У зв'язку з їх широкою поширеністю і значимістю для суспільства і держави існує необхідність узгодження дій кожного члена сім'ї і одночасно всього суспільства, з діями інших осіб, отже, виникає потреба в регламентації деяких відносин, особливо тих , які стосуються меж здійснення цивільних та сімейних прав , можливості їх захисту.

Захист сімейних прав - це закріплені в законодавстві засоби, які спрямовані на відновлення або визнання порушених сімейних прав, а також попередження і запобігання їх порушенню. Разом з тим це поняття охоплює і такі правові дії, як притягнення до відповідальності, винних у правопорушенні, осіб. Провідними правовими основами механізму захисту сімейних прав служать форма і спосіб захисту.

При цьому під формою захисту сімейних прав слід розуміти встановлений порядок захисту прав, визначений законом комплекс взаємоузгоджених заходів щодо захисту сімейних прав. Потрібно сказати, що в юридичній літературі існують різні погляди на форми захисту сімейних прав. Однак найбільш обгрунтованою точкою зору є та, яка виділяє дві основні форми захисту, а саме, юрисдикційну і неюрисдикційну. При цьому ряд перерахованих у Цивільному кодексі України загальних способів захисту цивільних прав особи використовуються і в питаннях регулювання сімейних правовідносин (ст. 16 ЦК України).

Традиційно судовий захист (юрисдикційний) сімейних прав реалізується в цивільно-процесуальному порядку. Основна форма захисту відбувається в судах загальної юрисдикції. Суд, за винятком справ про усиновлення, а також про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя, здійснює захист сімейних прав та інтересів у порядку окремого провадження не шляхом встановлення правовідношення, а у спосіб підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, які є підставою його виникнення, зміни чи припинення. Регламентація законодавцем таких особливих способів судового захисту сімейних прав та інтересів, як встановлення правовідношення та його анулювання, зумовлена особливою юридичною природою сімейних правовідносин. Вважаємо, що водночас це не виключає можливості «субсидіарного застосування» для захисту прав та інтересів суб’єктів сімейного права способами цивільноправового захисту (наприклад, визнання права та визнання правочину недійсним).

У випадках, прямо регламентованих СК України, можливий захист сімейних прав й в адміністративному порядку.

Що стосується неюрисдикційної форми захисту (самозахист), суб'єкти сімейних правовідносин самостійно здійснюють дії по захисту своїх прав і не вдаються до допомоги компетентних органів. В Сімейному кодексі України самозахист, як форма захисту не визначений, але він неодноразово згадується, зокрема, у ч. 1 ст. 154, ч. 1 ст. 258, ч. 1 ст. 262 СК України.

У юридичній науці не склалося однозначного розуміння самозахисту, тим не менш, можна сказати, що самозахист сімейних прав передбачає, що особа, чиї права порушені, управомочена здійснювати дії із захисту, що не суперечать закону щодо відновлення порушених прав. Важливою особливістю цієї форми захисту є саме самостійна можливість особи законно вплинути на порушника.

Якщо ми розглянемо положення статті 18 СК України, то побачимо, що описані конкретні певні дії – способи захисту, які застосуються для захисту порушених сімейних прав:

• встановлення правовідношення,

• примусове виконання добровільно не виконаного обов’язку,

• припинення правовідношення, а також його анулювання,

• припинення дій, які порушують сімейні права, відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права,

• відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

• зміна правовідношення,

• визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Перелік способів захисту наведений у ст. 18 СК України, є вичерпним.

Наприклад, визнання права. Визнання права є одним із найпоширеніших способів захисту цивільних прав і законних інтересів. Необхідність в цьому способі захисту виникає тоді, коли наявність у особи певного суб’єктивного права піддається сумніву, суб’єктивне право оспорюється, заперечується або є реальна погроза таких дій. В сімейному праві такий спосіб захисту відсутній, але він є необхідним при вирішенні багатьох питань, які стосуються права власності. Так, у разі невизнання чоловіком самостійного права дружини на житло, суд за позовом останньої, визнає за нею це право. В свою чергу, дружина може подати до суду заяву про визнання права спільної сумісної власності на певне майно, яке чоловік вважає своїм.

В Сімейному кодексі міститься такий спосіб захисту, як встановлення правовідношення. Цей спосіб захисту не є тотожнім із визнанням права і використовується при встановленні походження дітей, визнанні батьківства, материнства. Цей спосіб захисту визначений постановою пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 р. No3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів». Такий спосіб захисту як встановлення або припинення правовідношення знаходить своє відображення у Постанові Пленуму ВСУ від 30.03.2007 року No3 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав”.

Захист суб’єктивних цивільних прав і законних інтересів шляхом зміни або припинення правовідносин здійснюється найчастіше шляхом звернення з позовом про зміну чи розірвання договорів. Однак закон не перешкоджає пред’явленню вимоги про зміну або припинення правовідносини і у тих випадках, коли його підставою є не договір, а інший юридичний факт, особливо це є притаманним сімейному праву. Так, відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Цей же спосіб захисту використовується при скасуванні усиновлення, розірванні договору про патронат.

Спільними для сімейного і цивільного законодавства є такі способи захисту, як відшкодування матеріальної і моральної шкоди. При визначенні підстав виникнення права на таке відшкодування та розміру відшкодування мають застосовуватись норми Цивільного кодексу України. Cуди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди. Про що і зазначається у Постанові пленуму Верховного суду України No 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Прикладом примусового виконання добровільно не виконаного обов’язку може бути стягнення аліментів у порядку зазначеному Огляд практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справах щодо призначення, зміни, стягнення аліментів [4]. Сплата пені та неустойки також регулюється даним оглядом практики.

Розповсюдженим способом захисту суб’єктивних прав і охоронюваних законом інтересів є припинення дій, які порушують право. Цей спосіб захисту закріплений в Цивільному і Сімейному кодексах. Нерідко призначення цього способу захисту складається в усуненні перешкод для здійснення права. Наприклад, коли один з подружжя забрав річ, яка є предметом спільної сумісної власності, що позбавило іншого з подружжя можливості користування цією річчю, або у разі усунення перешкод, які чиняться одному з батьків у здійсненні його права на особисте виховання дитини.

Всі перераховані форми і способи захисту сімейних прав складають єдину, взаємопов'язану систему, спрямовану на реалізацію важливих конституційних принципів щодо захисту сімейних прав та інтересів. Специфіка захисту сімейних прав залежить насамперед від специфіки сімейних правовідносин, які мають виражений особистий характер, проте їх захист становить одне з позитивних зобов’ язань української держави.

Стороженко Аліна Віталіївна, курсантка 1 групи 2 курсу Військово – юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Джерело.