Сертифікати походження відновлюваного газу: правова рамка та ринковий контекст у ЄС і Україні

У контексті глобальної енергетичної трансформації сертифікати походження (Guarantees of Origin, GoO) стали ключовим інструментом для забезпечення прозорості та довіри до джерел енергії. Ці сертифікати підтверджують, що певна кількість енергії була вироблена з відновлюваних джерел, і дозволяють споживачам робити усвідомлений вибір на користь «зеленої» енергії. У Європейському Союзі система GoO регулюється Директивою 2018/2001 (RED II), яка встановлює обов'язкові вимоги до видачі, обігу та визнання таких сертифікатів для електроенергії, газу (включаючи водень), а також тепла та холоду. В Україні впровадження системи GoO закріплено Законом № 3220-IX, що створює правову основу для інтеграції національного ринку відновлюваної енергії до європейського енергетичного простору.

Гарантії походження для відновлюваного газу: цілі та значення

Гарантії походження (gGOs) — це сертифікати, які підтверджують, що енергія, у даному випадку газ, була вироблена з відновлюваних джерел. На відміну від електроенергії, де такі інструменти давно стали звичними, gGOs для газу — це новий підхід, який покликаний охопити весь енергетичний спектр: від біометану й водню до тепла й охолодження. Вони виконують роль маркерів сталості, дозволяючи кінцевим споживачам довести своє «зелене» споживання, незалежно від фізичного потоку газу.

gGOs забезпечують не лише інформування споживачів, але й прозорість енергетичного ринку, стимулюючи розвиток інфраструктури та інвестицій у «зелені» проєкти. Завдяки механізму купівлі сертифікатів компанії можуть досягати цілей з декарбонізації, у тому числі в рамках Scope 2, що є все більш актуальним у глобальних ланцюгах постачання.

Як працює система gGOs

У межах ЄС видача сертифікатів здійснюється на підставі Директиви RED II. Один gGO, як правило, відповідає 1 МВт·год відновлюваного газу й містить інформацію про джерело, час і місце виробництва. У Великій Британії діє окрема система — GGCS — яка охоплює, зокрема, біометан та біопропан. Ключовим елементом у торгівлі є принцип «книга та претензія»: сертифікати обертаються незалежно від фізичного газу.

Гарантії походження: механізм, який допомагає "зеленій" енергетиці знайти своїх відповідальних споживачів

Суттєве значення має процес погашення gGOs у електронному реєстрі: лише після цього споживач має право заявити про використання відновлюваного ресурсу. Це запобігає подвійному обліку та забезпечує довіру до системи.

Хто виграє від системи gGOs

Для виробників — це додаткове джерело доходу, що може зробити проєкти у сфері біогазу економічно привабливими. Для споживачів — прозорість та можливість відповідати екологічним вимогам партнерів. Для урядів — інструмент досягнення кліматичних цілей та розвитку «зеленої» економіки.

У довгостроковій перспективі gGOs здатні підтримати інтеграцію відновлюваного газу в існуючі газові мережі, а також сприяти розвиткові сільських територій через підтримку місцевих ініціатив.

Вразливості та критика: що варто вдосконалити

Попри переваги, система gGOs не позбавлена недоліків. Критики зауважують, що відсутність додатності — тобто прямого зв’язку між купівлею сертифіката та новим виробництвом — відкриває шлях до грінвошингу. Також виклики створює фрагментованість ринків, особливо у зв’язку з Brexit, та відсутність уніфікованих стандартів, що ускладнює транскордонну торгівлю.

Малі гравці часто не мають рівного доступу до ринку через волатильність цін і складність процедур. Водночас змішування газів у мережі ускладнює фізичне підтвердження споживання саме «зеленого» ресурсу, навіть якщо на руках є відповідний сертифікат.

Ринок gGOs: структура, динаміка, регулювання

Сьогодні ринок функціонує переважно через електронні національні реєстри та торгові платформи (наприклад, ERGaR, GreenPowerHub). Основні гравці — виробники, трейдери та кінцеві споживачі. На ціни впливають як ринкові (попит/пропозиція), так і політичні чинники (стимули, регуляції), а також загальні настрої.

Регуляторна база в ЄС закладена Директивою RED II, зокрема її статтею 19. Вона визначає вимоги до змісту, видачі, анулювання та обігу GOs. Гармонізацією стандартів займається Асоціація органів видачі (AIB) через Європейську систему сертифікації енергії (EECS). В Україні впровадження gGOs базується на Законі №3220-IX і відповідних підзаконних актах. Уповноваженим органом виступає НКРЕКП, яка має забезпечити відповідність стандартам ЄС та інтеграцію в рамки Енергетичного Співтовариства.

Погляд у майбутнє

Очікується, що попит на відновлюваний газ суттєво зросте до 2030 року, як з боку компаній, так і урядів. Розвиток технологій (наприклад, анаеробне зброджування) і політична підтримка створюють сприятливе середовище для зростання ринку gGOs. Перспективним є і подальше зближення систем сертифікації для газу та електроенергії, що дозволить краще інтегрувати енергетичні ринки.

Висновки

Сертифікати походження для відновлюваного газу вже сьогодні стали інструментом енергетичної політики, ринкової взаємодії та кліматичної відповідальності. Вони дозволяють створити місток між виробництвом, споживанням і регуляторними рамками, формуючи прозорий та орієнтований на сталий розвиток газовий ринок. Проте для повної реалізації їхнього потенціалу потрібно подолати питання сумісності, ефективності та прозорості. Україна, інтегруючись у європейський енергетичний простір, має шанс сформувати ефективну модель з урахуванням найкращих практик ЄС.