Наслідки оголошення фізичної особи померлою у сфері спадкових відносин

Мета статті полягає в аналізі наслідків оголошення особи померлою у сфері спадкових відносин. Відповідно до ст. 24 цивільного кодексу україни: фізична особа − це людина, як учасник цивільних відносин, яким може виступати громадянин україни, іноземець, особа без громадянства. Існує певна сукупність суспільних та природних ознак і властивостей, які відрізняють фі- зичну особу серед інших учасників цивільних право- відносин, у тому числі й інших фізичних осіб.

Цивільна правоздатність фізичної особи (як певна здатність мати цивільні права і нести юридичні обов’язки) має чіткі часові рамки існування: виникає з народженням і припиняється зі смертю. Судове рішення, яке підтверджує презумпцію смерті відсутньої особи шляхом оголошення її померлою, з моменту набрання законної сили є підставою для припинення правосуб’єктності такої фізичної особи.

Оголошення померлим − судове визнання померлою фізичної особи, про яку за місцем постійного проживання відсутні будь-які відомості про місце її перебування протягом встановленого строку.

Оголошення фізичної особи померлою здійснюється на підставі нормативних положень, закріплених ч. 1 ст. 46 Цивільного кодексу України. Зазначена норма, окрім загальних правил (фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом 3 років), визначає і спеціальні правила оголошення фізичної особи померлою (якщо особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку − протягом 6 місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру − протягом 1 місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру). В ч. 2 статті 46 законодавець пов’язує відсутність особи та воєнні дії. В цьому разі фізична особа може бути оголошена судом померлою після спливу 2 років від дня закінчення воєнних дій. Потрібно зауважити, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу 6 місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 цивільного кодексу україни правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті фізичної особи. Різниця полягає в характері наслідків, а не в змісті. Якщо смерть є невідворотною і її наслідки невідворотні, то оголошення особи померлою має лише вірогідний характер і не виключає подальшої появи особи, оголошеної померлою, або встановлення її місця перебування. І перше, і друге тягне за собою необхідність анулювання юридичних наслідків, що настали з оголошенням особи померлою.

Безумовно, цивільні правовідносини виникають, здійснюються та припиняються з настанням вказаних у нормах юридичних фактів у певний час. Спадкові правовідносини не є виключенням.

Загалом майнові права від однієї особи до іншої переходять завдяки їх спільному волевиявленню, тобто проявляється принцип диспозитивності у приватному праві, але під час спадкування домінує волевиявлення особи, яка приймає права померлого. Взагалі сфера спадкування має певну специфіку, оскільки, на перший погляд, порушується конструкція загальних цивільних правовідносин – спадкування, по суті, безсуб’єктне, оскільки зі смертю припиняється правоздатність спадкодавця, тому його права та обов’язки переходять до спадкоємців у порядку спадкового правонаступництва, що характеризуєть- ся низкою особливостей:

• наявністю фактичного складу, прямо передбаченого законом (наприклад, складання заповіту, смерть спадкодавця, прийняття спадщини за заповітом);

• сукупністю прав і обов’язків, які переходять до спадкоємців, як єдине ціле;

• спадкування має універсальний характер − усі права й обов’язки переходять одночасно й на підста- ві акта прийняття спадщини .

Цивільно-правовим наслідком оголошення фізичної особи померлою, як суб’єкта права, серед ін ших − є припинення та перехід до спадкоємців усіх прав та обов’язків, які належали йому. В юридичному сенсі − це такі самі наслідки, які тягне за собою смерть людини.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Під днем смерті слід розуміти конкретну календарну дату (добу). Не слід плутати смерть особи та реєстрацію смерті фізичної особи. Юридично особа вважається померлою з моменту, коли зроблено відповідний запис про смерть особи органами рагсу. Тому довідка про смерть (відповідної форми) або відповідно до ч. 2 ст. 249 ЦПК. Рішення суду про оголошення фізичної особи померлою є підставою для внесен- ня органом державної реєстрації актів цивільного стану запису про смерть фізичної особи у книгу реєстрації актів цивільного стану.

Потрібно зауважити, що визначення часу відкриття спадщини фізичної особи, оголошеної померлою, має певні особливості. днем смерті фізичної особи та часом відкриття спадщини визнається день набрання законної сили рішенням суду. Отже, якщо суд, згідно з ч. 3 ст. 46 ЦК України, визначив у рішенні іншу дату вірогідної смерті особи, то вірогідно може статися так, що на момент набуття рішенням законної сили строки прийняття спадщини або відмови від її прийняття вже спливли і спадкоємці реалізувати своїх прав не зможуть.

Місце відкриття спадщини − це визначення виключно юридичне, під ним слід розуміти населений пункт (і відповідно нотаріальний округ), у якому, на думку спадкоємців, слід визначати спадкове правонаступництво. Зрозуміло, що місце фактичної смерті і місце відкриття спадщини можуть не збігатися. Відповідно до ч. 1 ст. 1221 Цивільного кодексу України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. На спадкоємців покладається обов’язок доказування останнього місця мешкання спадкодавця. Такими доказами, як правило, є:

• реєстрація місця мешкання, довідки житлово-експлуатаційних організацій,

• довідка про смерть тощо.

Це загальне правило має важливе практичне значення, оскільки після смерті особи спадщина повинна відкриватися тільки в одному місці, що відповідно реєструється у спадковому реєстрі і нотаріус видає витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі.

Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна − місцезнаходження основної частини рухомого майна (ч. 2 ст. 1221 Цивільного кодексу України).

На практиці виникають непоодинокі випадки, коли встановити останнє місце проживання спадкодавця неможливо чи надзвичайно складно, наприклад, у разі визнання особи померлою.

У такому випадку замість доказів місця мешкання спадкоємці надають докази щодо місця знаходження та вартості майна спадкодавця. В ст. 3 постанови Верховного Суду України від 30.05. 2008 No 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що у разі, коли спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини слід вважати останнє місце реєстрації спадкодавця.

Варто підкреслити, що при поділі спадщини між спадкоємцями необхідно враховувати правило частини першої статті 1278 Цивільного кодексу України про те, що коли спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між спадкоємцями, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними. При розподілі такої спадщини необхідно застосовувати норми, що регулюють відповідні правовідносини спільної часткової власності.

Підсумовуючи сказане, зауважимо, що у сфері спадкування для вирішення питань, пов’язаних із наслідками оголошення особи померлою, актуальним є подальше вдосконалення дослі- джуваного інституту. Потрібно враховувати вітчизняну наявну судову практику, яка пройшла випробування часом. Динаміка сучасних правових перетворень у суспільстві, особливо з урахуванням подій на сході країни (а також війну з росією), та структурних змін у юридичній науці є чинником, який впливає на майбутні зміни цього інституту.

Джерело.

Юридичними наслідками оголошення особи померлою є: 1) відкриття спадщини (ст. 525 ЦК України). Суд надсилає копію рішення до нотаріальної контори або органу, що виконує нотаріальні дії, для вжиття заходів по охоронні спадкового майна; 2) як і при визнанні громадянина безвісно відсутнім, певні особи набувають право на одержання пенсії;

3) припиняється шлюб; суд надсилає копію рішення органів запису актів громадянського стану для реєстрації смерті громадянина; 4) припиняється зобов'язання, зв'язані з особою громадянина, оголошеного померлим;

За ст. 47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюється до правових наслідків, які настають у разі смерті. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою не мають права відчужувати майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцю свідоцтво про право на спадщину, накладає на нього заборону відчуження.

Це означає, що після оголошення фізичної особи такою, яка померла, відкривається спадщина(ст. 1220 ЦК), утриманцям призначається пенсія, шлюб припиняється ( ст. 104 СК).

Проте, оскільки оголошення фізичної особи померлою грунтується на презумпції, а не на факті смерті, ЦК передбачає заходи, спрямовані на забезпечення інтересів фізичної особи, оголошеної померлою, якщо вона виявиться живою. Зокрема, спадкоємці такої особи не мають права відчужувати протягом пяти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Для забезпечення виконання цієї вимоги нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.

Якщо фізична особа, оголошена померлою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою ( ст.48 ЦК). Скасування раніше винесеного рішення про оголошення особи померлою є підставою для анулювання запису про її смерть у книзі запису актів цивільного стану.

На підставі такого рішення фізична особа, оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення цього майна або відшкодування його вартості. Але задоволення цих вимог залежить від того, чи збереглося майно в натурі, а також від підстав переходу його до інших осіб. Зокрема, якщо майно збереглося та безоплатно перейшло до когось після оголошення фізичної особи померлою, воно підлягає поверненню, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред'явника. Особа, до якої майно перейшло за відплатним договором, зобов'язана повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття цього майна вона знала, що фізична особа, оголошена померлою, відшкодовується вартість цього майна.

Якщо майно фізичної особи, яка була оголошена померлою і з'явилася, перейшло у власність держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади і було ними реалізоване, зазначеній особі повертається сума, одержана від реалізації цього майна. В інших випадках майно чи його вартість поверненню не підлягають.

При поверненні майна фізичній особі, оголошеній померлою, вона має право вимагати від того, хто володів майном, повернення чи відшкодування отриманих ним доходів з вирахуванням зроблених необхідних витрат на майно. Питання про долю поліпшень майна, зроблених тим, хто ним володів, вирішується залежно від того, чи можна виділити ці поліпшення без пошкодження майна. Якщо поліпшення можна відділити, той, хто володів майном, вправі залишити їх за собою. Якщо відділення їх неможливе, володілець майна має право вимагати компенсації витрат на поліпшення майна. При цьому вказані витрати оцінюються як такі, що не перевищують розміру збільшення вартості майна.

Шлюб громадянина, оголошеного померлим, може бути поновлений органами РАЦС за спільною заявою подружжя, якщо жоден з них не уклав новий шлюб (ст. 118 СК).

Для задоволення вказаних вимог і повернення майна чи виплати зазначених сум час появи фізичної особи, оголошеної померлою, значення не має.

Джерело.