Конкуренція заради нас: як політика добробуту споживачів працює в Україні та наближає нас до ЄС

Чи задумувалися ви, чому конкуренція між компаніями — це не просто їхня справа, а й наша вигода? У світі конкуренційна політика часто будується навколо ідеї “добробуту споживачів” — щоб ми, покупці, отримували справедливі ціни, якісні товари та широкий вибір. Про це йдеться у статті Джона Вікерса “Competition policy and the consumer welfare standard” (Journal of Antitrust Enforcement, 2024), яка аналізує, як цей принцип захищає нас від монополій і несправедливості на ринку. Давайте подивимося, як це стосується України, особливо на нашому шляху до Європейського Союзу.

Що таке стандарт добробуту споживачів?

Джон Вікерс пише: “Стандарт добробуту споживачів був і залишається основним принципом конкуренційного права та політики”. Це означає, що головне питання для регуляторів — чи виграємо ми, споживачі, від дій компаній, чи програємо через вищі ціни або менший вибір.

Уявіть: два виробники молочних продуктів в Україні хочуть об’єднатися. Якщо це призведе до зростання цін на молоко чи сметану, то стандарт добробуту споживачів скаже “ні”. У статті Вікерс пояснює, що навіть якщо таке злиття економить кошти компаній, але шкодить нам, його не варто дозволяти. В Україні це актуально, бо ми часто стикаємося з олігархічними структурами, які прагнуть контролювати ринки — від енергетики до продуктів.

Чому це важливо для України?

Наш шлях до ЄС вимагає гармонізації правил із європейськими, а там стандарт добробуту споживачів — основа конкуренційної політики. Вікерс зазначає: “Добробут як посередників, так і кінцевих споживачів має вважатися кінцевою метою”. У ЄС це працює так: якщо компанії домовляються штучно підняти ціни (наприклад, на пальне чи ліки), їх штрафують, а споживачів захищають.

В Україні ми тільки вчимося цього. Наприклад, коли у 2021 році Антимонопольний комітет оштрафував тютюнові компанії на 6,5 млрд грн за антиконкурентну змову, це був крок до європейських стандартів. Але у нас ще багато викликів: від “ручного” управління ринками до браку прозорості. Наближення до ЄС означає, що ми мусимо посилити захист конкуренції, щоб наші ринки працювали для людей, а не для обраних.

А ще буває так: у січні 2025 року “Київстар”, “Vodafone” і “Lifecell” підняли тарифи на мобільний зв’язок на 20-50%, а Антимонопольний комітет не реагує, бо сподівається на регулятора зв’язку, який більше про технічні норми, ніж про конкуренцію. Чи ось із молоком: ціни ніби не ростуть, але обсяг упаковки тихо зменшився з 1 літра до 900 грамів, а тепер і до 830 — а ми платимо ту саму суму за менший продукт.

Конкуренція — це не лише про ціни

Вікерс підкреслює, що добробут споживачів — це не тільки про дешевизну: “Переваги для споживачів виходять далеко за межі ціни”. Це про якість, інновації та вибір. В Україні ми бачимо, як конкуренція між місцевими брендами (скажімо, у кавовій чи пивній індустрії) змушує їх покращувати продукцію. Але коли великі гравці витісняють малих, ми втрачаємо різноманітність — і це те, від чого нас має захищати конкуренційна політика.

На шляху до ЄС нам треба вчитися у європейців, як боротися з монополіями не лише заради низьких цін, а й заради розвитку. Наприклад, у Польщі чи Литві підтримка конкуренції допомогла малому бізнесу стати драйвером економіки. Україні це теж потрібно, щоб позбутися спадку “монопольного мислення” радянських часів.

Чи є загрози для цього принципу?

Вікерс попереджає про критику стандарту добробуту споживачів. Дехто каже, що він занадто суворий і блокує розвиток бізнесу, особливо коли йдеться про “зелені” угоди чи великі об’єднання для конкуренції з Китаєм чи США. Але автор відповідає: “Competition is generally positive, not negative, for productivity” (“Конкуренція загалом позитивна, а не негативна для продуктивності”). В Україні ми бачимо, як спроби “захистити” великий бізнес (наприклад, в енергетиці) часто закінчуються вищими тарифами для нас із вами.

Натомість ЄС показує: сильна конкуренція — це не перешкода, а двигун прогресу. Нам варто брати приклад, а не шукати виправдання для монополій під гаслами “національних інтересів”.

Що ми можемо зробити?

Підтримуйте конкуренцію. Купуйте у місцевих виробників чи менших брендів — це стимулює ринок залишатися живим.
Стежте за ринком. Якщо бачите, що ціни ростуть без причин, а вибір зникає, звертайтеся до громадських організацій чи Антимонопольного комітету.
Вимагайте прозорості. Наближення до ЄС — це не лише обов’язок держави, а й наш шанс як споживачів мати голос.

Висновок

Джон Вікерс у своїй статті доводить, що конкуренційна політика заради добробуту споживачів — це не просто теорія, а реальний захист наших прав. Для України це особливо важливо зараз, коли ми йдемо до ЄС. Ми маємо вчитися ставити інтереси споживачів попереду прибутків великих компаній, щоб наші ринки стали справедливими та відкритими. Як пише Вікерс, “Конкуренція, яка пропонує споживачам вигідні пропозиції, — це конкуренція, яка має значення”. І це саме те, до чого ми прагнемо на шляху до Європи.

Джерело: John Vickers, “Competition policy and the consumer welfare standard”, Journal of Antitrust Enforcement, 2024, doi:10.1093/jaenfo/jnae038.