Зловживання домінуючим становищем: що це значить у праві ЄС?

Конкуренція на ринку створює умови для розвитку економіки та забезпечує вигоди споживачам. В ЄС для захисту цієї конкуренції діє стаття 102 Договору про функціонування ЄС (ДФЄС), що забороняє зловживання домінуючим становищем. Але що це значить на практиці, й чому це значення постійно дискутується? Спробуємо з’ясувати.

Поняття "зловживання" та його труднощі

Стаття 102 ДФЄС забороняє "зловживання домінуючим становищем на ринку". Це поняття викликає багато дискусій, оскільки не є до кінця однозначним, що саме слід розуміти під "зловживанням".

Якщо конкретніше, то загальне визначення зловживання у праві ЄС означає поведінку домінуючого підприємства, що негативно впливає на структуру ринку або порушує "нормальну конкуренцію". Але виникає логічне запитання: що таке "нормальна конкуренція"?

Проблема у тому, що поняття у статті 102 не деталізоване. Визначення "зловживання" було сформовано у справах судів, де виникли різні інтерпретації та підходи.

Багато з цих труднощів зводяться до відсутності чітких критеріїв, які могли б допомогти визначити, чи є поведінка підприємства шкідливою для конкуренції. У цьому контексті важливим є врахування специфіки кожної справи: наприклад, чи стосується вона ціноутворення, обмеження доступу до інфраструктури, чи інших дій, які можуть впливати на конкурентів.

*© підготовлено за сприяння АО "Енергія права" (LE)*

Важливі зсуви: від формалізму до економічного підходу

У ранніх децензіях Суду ЄС (наприклад, Hoffmann-La Roche), було запропоновано формалістичне визначення зловживання, що наголошувало на забороні будь-якої поведінки, що ступорила конкурентів. Однак цей підхід критикували через невдале врахування економічних причин та наслідків.

Починаючи з 2000-х років, Комісія та Суд почали приймати "більш економічний підхід" (також відомий як effects-based approach). Це зазначення означає оцінку поведінки з точки зору її реальних або ймовірних негативних наслідків.

Одним із ключових рішень у цьому напрямі стало рішення у справі Intel (2017), де Суд визначив, що будь-яка поведінка домінуючого підприємства має аналізуватися на предмет її здатності обмежувати конкуренцію. Зокрема, було встановлено, що навіть якщо певна дія виглядає зловживанням за формою, її вплив на конкурентів і споживачів має бути доведений.

Важливим моментом стало також врахування концепції "ефективного конкурента". Це означає, що аналізується, чи могла поведінка домінуючого підприємства витіснити з ринку конкурента, який діє настільки ж ефективно, але не має домінуючого становища. Такий підхід дозволяє уникати зайвого втручання у ситуації, коли конкуренція залишається здоровою.

Як визначається домінуюче становище?

Домінуюче становище — це стан, коли підприємство має таку ринкову силу, що може діяти незалежно від своїх конкурентів, постачальників чи споживачів. Прикладом є ситуація, коли компанія займає понад 50% ринку, хоча це не є автоматичним критерієм.

Розгляд домінуючого становища також враховує такі фактори, як бар'єри для входу на ринок, залежність інших учасників ринку від ресурсів або послуг цього підприємства, а також можливості для нових конкурентів.

Що таке зловживання?

Зловживання включає дії, що викривляють конкуренцію. Основні типи зловживань:

Цінові зловживання: наприклад, демпінг — продаж товарів за цінами нижчими за собівартість для усунення конкурентів. Інший приклад — надмірно високі ціни, які перешкоджають доступу споживачів до товарів чи послуг.
Нецінові зловживання: наприклад, відмова у доступі до важливих ресурсів або інфраструктури, що ускладнює роботу конкурентів. Ще один приклад — застосування дискримінаційних умов до різних учасників ринку.

Іншими формами зловживання можуть бути прив'язування продажу товарів (tying) або створення штучних бар'єрів для входу на ринок.

Читайте також про "Спотворення конкуренції на тендерах: юридичні та фінансові наслідки рішень АМКУ"

Важливість ефектів: підхід "ас-ефективний конкурент"

Суд ЄС у сучасній практиці наголошує, що для визнання зловживання необхідно показати реальний або потенційний негативний вплив на конкуренцію. Зокрема, аналізується, чи здатна поведінка домінуючого підприємства усунути так званого "ас-ефективного конкурента" (“equally efficient competitor”). Це означає, що конкурент, який діє так само ефективно, як домінуюче підприємство, не повинен бути усунений з ринку.

Цей підхід дозволяє забезпечити баланс між захистом конкуренції та уникненням надмірного втручання у ринок. Наприклад, якщо домінуюче підприємство пропонує знижки, які приваблюють споживачів, але не завдають шкоди конкурентам, така поведінка не буде вважатися зловживанням.

Чому це важливо для споживачів?

Заборона зловживання домінуючим становищем захищає не лише конкурентів, а й споживачів. Наприклад, якщо домінуюче підприємство встановлює монопольні ціни, це шкодить споживачам. Також важливо уникати ситуацій, коли споживачі позбавлені вибору через витіснення конкурентів з ринку.

Контроль за зловживанням сприяє доступності товарів та послуг за справедливими цінами, стимулює інновації та підвищує якість продукції. У довгостроковій перспективі це сприяє сталому розвитку економіки та забезпеченню прозорих ринкових умов.

Висновки

Зловживання домінуючим становищем — це складна і багатогранна концепція, що потребує глибокого аналізу кожної конкретної ситуації. Підхід ЄС еволюціонував від формалізму до врахування реальних економічних наслідків. Такий підхід забезпечує кращий баланс між інтересами бізнесу, конкурентів і споживачів.

Розуміння того, як працюють механізми регулювання домінуючого становища, є важливим для всіх учасників ринку — від великих корпорацій до малого бізнесу та споживачів.

Джерело натхнення

Ця стаття була підготовлена на основі наукової роботи професора Пінар Акман "A Critical Inquiry into 'Abuse' in EU Competition Law", яка висвітлює розвиток та основні підходи до розуміння зловживання домінуючим становищем у праві ЄС.