Захист прав споживачів у ЄС: горизонтальні положення та соціальна політика

У сучасному світі, де споживачі щодня стикаються з новими викликами — від небезпечних товарів до непрозорих умов онлайн-сервісів, — захист їхніх прав є одним із пріоритетів Європейського Союзу (ЄС). Особливе місце в цьому процесі займають так звані горизонтальні положення Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС), зокрема стаття 12, яка присвячена захисту прав споживачів, та їхній зв’язок із соціальною політикою ЄС. У цій статті ми розглянемо, що таке горизонтальні положення, як вони сприяють захисту споживачів і як перетинаються із соціальною політикою.

Що таке горизонтальні положення?

Горизонтальні положення — це спеціальні норми ДФЄС (статті 8–13), які зобов’язують ЄС враховувати певні ключові цілі у всіх своїх політиках і діях. Ці положення, розташовані в розділі "Загальні принципи", охоплюють такі сфери, як гендерна рівність (стаття 8), соціальний захист (стаття 9), боротьба з дискримінацією (стаття 10), охорона довкілля (стаття 11), захист прав споживачів (стаття 12) та добробут тварин (стаття 13). Їхня основна мета — зробити так, щоб ці цілі не залишалися ізольованими в окремих сферах, а пронизували всю діяльність ЄС.

На практиці це означає, що коли ЄС розробляє законодавство чи вживає заходів, наприклад, у сфері торгівлі чи цифрових технологій, він має враховувати не лише економічні аспекти, а й такі питання, як захист споживачів чи соціальна справедливість. Горизонтальні положення не є самостійною правовою базою для ухвалення законів, але вони задають напрямок і створюють обов’язок для інтеграції цих цілей у всі дії Союзу.

Захист прав споживачів у ДФЄС

Стаття 12 ДФЄС є серцем захисту прав споживачів у горизонтальному підході ЄС. Вона зазначає:

"Вимоги щодо захисту споживачів враховуються при визначенні та впровадженні інших політик і заходів Союзу."

Ця норма вимагає, щоб при розробці будь-яких правил — чи то екологічних стандартів, чи регулювання цифрових платформ — ЄС аналізував їхній вплив на споживачів і гарантував їхню безпеку, права та інтереси. Наприклад, закони про безпеку продукції чи прозорість фінансових послуг повинні враховувати, як ці правила вплинуть на звичайних громадян, які купують товари чи послуги.

Суд Європейського Союзу (CJEU) відіграє важливу роль у цьому процесі, інтерпретуючи статтю 12 для забезпечення її практичного застосування. Хоча прямих прикладів використання статті 12 у судовій практиці не так багато, CJEU неодноразово демонстрував, що горизонтальні положення можуть слугувати орієнтиром для тлумачення законодавства ЄС на користь споживачів.

Соціальна політика та її зв’язок із захистом прав споживачів

Соціальна політика ЄС, закріплена, зокрема, у статті 9 ДФЄС, охоплює цілі, пов’язані з високим рівнем зайнятості, соціальним захистом, боротьбою з бідністю та охороною здоров’я. На перший погляд, вона може здаватися віддаленою від захисту прав споживачів, але насправді ці дві сфери тісно пов’язані.

Обидві політики спрямовані на захист громадян: соціальна політика — у сфері праці та соціального забезпечення, а захист споживачів — у ринкових відносинах. Наприклад, соціальна політика може гарантувати справедливі умови праці для працівників, які виробляють товари, тоді як захист споживачів забезпечує, щоб ці товари були безпечними та якісними для покупців. Цей зв’язок особливо помітний у випадках, коли ринкові правила (наприклад, про конкуренцію чи рекламу) впливають на вразливі верстви населення, такі як люди похилого віку чи малозабезпечені сім’ї.

У справі AGET Iraklis CJEU (Case C-201/15 AGET Iraklis EU:C:2016:972) використав статтю 9 ДФЄС, щоб обґрунтувати, що соціальний захист може виправдовувати обмеження економічних свобод, таких як свобода підприємництва. Аналогічно, захист прав споживачів може обмежувати ринкову свободу заради суспільного блага, наприклаЗахист прав споживачівд, через вимоги до прозорості умов договорів.

Практичні приклади застосування

Горизонтальні положення мають реальний вплив на повсякденне життя споживачів у ЄС. Ось кілька прикладів:

Безпека товарів: Регулювання безпеки іграшок чи побутової техніки враховує статтю 12, щоб гарантувати, що продукція не становить загрози для споживачів.
Цифрові ринки: Нові правила для онлайн-платформ, такі як захист даних чи чесні умови користування, розробляються з урахуванням інтересів споживачів.
Фінансові послуги: Директиви про споживчі кредити вимагають чіткої інформації та справедливих умов, щоб захистити громадян від прихованих ризиків.

Ці приклади показують, як стаття 12 ДФЄС інтегрує захист споживачів у ширший контекст законодавства ЄС, роблячи його невід’ємною частиною правової системи.

Висновок

Горизонтальні положення, зокрема стаття 12 ДФЄС, є важливим інструментом для забезпечення захисту прав споживачів у Європейському Союзі. Вони гарантують, що інтереси споживачів враховуються у всіх сферах діяльності ЄС, від екології до цифрової економіки. Водночас зв’язок із соціальною політикою підкреслює ширшу мету ЄС — створення справедливого та безпечного середовища для своїх громадян.

Для споживачів це означає впевненість у тому, що їхні права захищені на всіх рівнях. Для юристів і правозахисників — це можливість спиратися на горизонтальні положення у судових справах, щоб відстоювати інтереси громадян. У світі, що швидко змінюється, такий підхід ЄС є прикладом того, як можна балансувати економічні цілі з людськими потребами.

P.S. Джерелом натхнення для написання цієї статті стала стаття Evangelia Psychogiopoulou під назвою "The Horizontal Clauses of Arts 8-13 TFEU Through the Lens of the Court of Justice". У ній авторка детально аналізує, як Суд Європейського Союзу інтерпретує та застосовує горизонтальні положення Договору про функціонування Європейського Союзу (статті 8-13), зокрема в контексті захисту прав споживачів та соціальної політики.