Захист прав кредиторів спадкодавця у сфері спадкового права

Спадкове правонаступництво характеризується переходом до спадкоємців всіх прав та обов’язків, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Борги спадкодавця – це майнові зобов’язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами (кредиторами), але смерть позбавила його можливості виконати їх.

Обов’язки спадкодавця є частиною спадщини, в прийняття якої спадкоємці не заінтересовані. Більш того, спадкоємці часто намагаються уникнути виконання обов’язку, що увійшов до складу спадщини. Наведеною обставиною пояснюється ситуація, коли спадкоємці не звертаються із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса або уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, у зв’язку з чим спадкова справа не заводиться. При цьому має місце фактичне користування спадковим майном. Додатково слід вказати, що спадкоємці часто не виконують покладений на них обов’язок повідомити кредитора про відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1281 ЦК). У зв’язку з цим гостро постає проблема захисту прав кредиторів спадкодавця у сфері спадкового права.

Згідно зі ст.1282 ЦК вимоги кредитора спадкоємці зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. Отже наведена норма передбачає позасудовий механізм задоволення вимог кредиторів, в тому числі шляхом укладення відповідного договору із спадкоємцями. Не викликає сумніву, що такий договір може містити обов’язок погашення боргів спадкодавця в меншому розміру, відстрочення або розстрочення платежу тощо. Договірний порядок у цьому випадку повною мірою відповідає інтересам як кредитора, так і спадкоємця боржника.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. Таким чином законом встановлений спеціальний спосіб захисту прав кредитора спадкодавця – звернення стягнення на успадковане майно.

У правовій доктрині, а також у судовій практиці дискусійним залишається питання правової свободи кредитора в частині вибору способу захисту своїх порушених прав. З цього приводу можна відзначити дві позиції, які по-різному вирішують поставлене питання. Так, прихильники першої позиції вважають, що кредитор може захистити свої права виключно шляхом застосування спеціального способу захисту, встановленого у ст.1282 ЦК. Інша позиція зводиться до надання кредитору спадкодавця можливості використовувати будь- який спосіб захисту, як спеціальний, так і загальний, зокрема примусове виконання обов’язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК).

На нашу думку спеціальний спосіб захисту прав кредитора є додатковим за своєю природою стосовно загальних способів захисту цивільних прав та інтересів судом, визначених у ст. 16 ЦК. Застосування певного способу захисту визначається критерієм його належності та ефективності, а не механічним співвідношенням загальних і спеціальних способів захисту. При цьому ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Звернення стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі, не завжди є ефективним, а його доцільність напряму залежить від складу спадщини. Право власності на незначну частку у квартирі або житловому будинку буде вкрай важко реалізувати кредиторові з метою погашення боргів спадкодавця.

Крім того механізм судового захисту прав кредитора спадкодавця, закріплений у ст. 1282 ЦК, взагалі не може бути реалізований у тому разі, коли майно, отримане спадкоємцем в порядку спадкування, не збереглося у нього. Наприклад, спадкоємець продав, подарував це майно третій особі. Важливо відзначити, що необхідність захисту прав кредитора спадкодавця зумовлена невиконанням спадкоємцем покладеного на нього обов’язку задовольнити вимоги кредитора шляхом одноразового платежу (ч. 2 ст. 1282 ЦК). Тому має бути враховано не лише заміну боржника у зобов’язанні поза волею кредитора, а й ту обставину, що права останнього фактично порушуються правонаступником боржника.

Слід підкреслити, що правова можливість кредитора самостійно обирати спосіб захисту своїх прав жодним чином не порушує баланс інтересів суб’єктів відповідних правовідносин. Надаючи свободу вибору, цивільне право має забезпечити при цьому розумне співвідношення (обґрунтовану пропорційність) між різними інтересами таких суб’єктів щодо одного і того ж блага. Зокрема, інтереси спадкоємця при погашенні боргів спадкодавця забезпечуються такими чинниками: –задоволення вимог кредитора відбувається спадкоємцями в межах вартості отриманого ними у спадщину майна; –за наявності кількох спадкоємців їх обов’язок перед кредитором спадкодавця є частковим, а не солідарним; – строк для пред’явлення вимог кредиторів спадкодавця до спадкоємців за своєю природою є преклюзивним. Сплив такого строку має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права.

Таким чином, у ЦК серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора та зустрічними їм інтересами спадкоємців. Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця, не порушивши при цьому майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи. Права кредитора підлягають судовому захисту лише у разі дотримання певних умов, а саме: пред’явлення кредитором письмової вимоги до спадкоємця про погашення боргів спадкодавця; дотримання строків пред’явлення такої вимоги; прийняття спадкоємцем спадщини у спосіб та строки, визначені цивільним законодавством; невиконання спадкоємцем вимоги кредитора шляхом одноразового платежу.

За таких обставин, право кредитора спадкодавця недоцільно обмежувати в частині обрання конкретного способу захисту. Кредитор може на власний розсуд застосувати як спеціальний спосіб захисту (ст. 1282 ЦК), так і загальні способи, закріплені у ст. 16 ЦК. Таке розуміння захисту прав кредитора спадкодавця повною мірою узгоджується із положенням ч. 2 ст. 16 ЦК, згідно з яким суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Кухарєв Олександр Євгенович, доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ

Джерело.