Загальний порядок оформлення прав спадкоємців за законом

Одним із способів набуття права власності – це спадкування. Спадкоємець, який бажає реалізувати право на спадкування, що виникло у нього у зв’язку з відкриттям спадщини, має прийняти спадщину у порядку та у строки, встановлені законом (статті 1268, 1269, 1270 ЦК України). Прийняття спадщини є одностороннім правочином, тому повинно вирішуватися виключно волею спадкодаємця.

Факт прийняття спадщини одним зі спадкоємців породжує юридичні наслідки лише для даної особи, і ні в якому разі не впливає на волевиявлення інших осіб. Угода про прийняття спадщини є беззастережною. Це означає, що неможливо встановити прийняття спадщини залежно від будь-якої умови. Прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна.

Чи припустимо фактичне прийняття спадщини без волі спадкоємця? У римському праві це було можливим. Цивільний кодекс абсолютно вірно пов’язує можливість прийняття спадщини з наявністю волі особи. У зв’язку з цим важливим елементом фактичного прийняття спадщини є воля спадкоємця.

Самостійно отримати спадщину мають право спадкоємці, які володіють дієздатністю в повному обсязі. Відповідно главі 4 Наказу Міністерства юстиції "Про затвердження порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" дієздатність громадянина, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії, перевіряється нотаріусом на підставі наданих документів, що підтверджують його вік, а також на підставі переконаності нотаріуса в результаті проведеної розмови та роз’яснення наслідків вчинення нотаріальної дії у здатності цієї особи усвідомлювати значення цієї нотаріальної дії, її наслідків та змісту роз’яснень нотаріуса, а також відповідності волі і волевиявлення особи щодо вчинення нотаріальної дії. У разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов’язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою. У разі перевірки цивільної дієздатності фізичної особи, яка не досягла 18 років, але може бути визнана такою, що має повну цивільну дієздатність у зв’язку з укладенням такою особою шлюбу, нотаріус витребовує свідоцтво про шлюб щодо факту реєстрації шлюбу особи, яка не досягла повноліття. У разі перевірки цивільної дієздатності фізичної особи, яка не досягла 18 років і є матір’ю або батьком дитини, нотаріус витребовує свідоцтво про народження дитини, в якому неповнолітня особа записана матір’ю або батьком, та рішення органу опіки та піклування про надання такій особі повної цивільної дієздатності, а у разі відсутності такого рішення нотаріус витребовує відповідне рішення суду. У разі перевірки цивільної дієздатності фізичної особи, яка досягла 16 років і займається підприємницькою діяльністю, нотаріус отримує відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до нього. У разі перевірки цивільної дієздатності фізичної особи, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, нотаріус витребовує довідку з місця роботи такої особи та рішення органу опіки та піклування про надання такій особі повної цивільної дієздатності, а у разі відсутності такого рішення витребовує відповідне рішення суду.

Спадкове правонаступництво має особливу універсальність, що передусім проявляється у правовій концепції спадкування, а також при визначенні складу спадщини та свідчить щодо прийняття спадкоємцем принаймні частини спадщини, якщо спадкоємець прийняв лише частину спадщини. Цивільний кодекс України прямо не відтворює відповідні норми, які необхідні для чіткого визначення кількості спадкової маси.

Спадкоємець, одночасно закликаний до спадкування однієї і тієї ж спадщини, наприклад, за заповітом і за законом або в результаті відкриття спадщини в порядку спадкової трансмісії, має право вибору: прийняти спадщину, що належить йому тільки по одній з цих підстав, по декількох з них, або за всіма підставами. Спадкоємець, який має право на обов’язкову частку у спадщині, крім того, має право вимагати задоволення цього права або спадкувати нарівні з іншими спадкоємцями за законом. Зазначимо, що прийняття спадщини за однією з підстав в межах зазначеного терміну не є відмовою від спадщини за іншими підставами. Цим правилом слід керуватися і в випадках, коли мало місце фактичне прийняття спадщини. При наявності різних підстав закликання до спадкування, нотаріус роз’яснює спадкоємцю можливість прийняття ним спадщини за всіма підставами, за якими він закликається до спадкування.

Прийняття спадщини, належної спадкоємцю тільки за однією з підстав, виключає можливість прийняття спадщини, належної йому за іншими підставами, після закінчення строку прийняття спадщини. Спадкоємець, який подав заяву про прийняття спадщини або заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину без вказівки підстави закликання до спадкування, вважається таким, що прийняв спадщину.

У разі закликання спадкоємця до спадкування в порядку спадкової трансмісії нотаріус роз'яснює спадкоємцю, що прийняття ним спадщини в порядку спадкової трансмісії не означає прийняття також спадщини, що належало померлому спадкоємцю і відкрилася після його смерті. Дії спадкоємця повинні оцінюватися окремо щодо кожної зазначеної спадщини і в цьому випадку подаються окремі заяви про прийняття спадщини, відкриваються провадження за різними спадковими справами.

Прийнявши спадщину за однією підставою, спадкоємець має право протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, прийняти спадщину, що належить йому на іншій підставі, по декількох підставах або за всіма підставами, за якими він закликається до спадкування або відмовитися від спадщини. У зв’язку з цим, спадкоємець також має право вибрати підстави спадкування при отриманні свідоцтва про право на спадщину.

Прийняття спадщини за умови або з застереженнями не допускається з огляду на його нікчемності. Наприклад, прийняття спадщини за заповітом за умови відмови іншого спадкоємця від прийняття спадщини за законом. Зміна розміру частки спадщини можлива за усною чи письмовою угодою спадкоємців.

Заява про прийняття спадщини або про видачу свідоцтва про право на спадщину має бути подана спадкоємцем в письмовій формі. Рекомендується відобразити в заяві відомості щодо інших відомих заявнику спадкоємців, черговість закликання, їх родинні або інші відносини (щодо спадкодавця), дати народження, місце проживання або адреса місця роботи. У разі, якщо заявнику невідомо про наявність таких спадкоємців або інші відомості щодо них, рекомендується також відобразити дану обставину в заяві. У заяві спадкоємець має право вказати інші відомості, наприклад, про склад та місцезнаходження відомого спадкоємцю спадкового майна, а також викласти прохання про направлення нотаріусом запитів в кредитні або інші організації для підтвердження або з’ясування складу спадщини.

Нотаріус, в свою чергу, роз’яснює заявнику його права і обов’язки, які виникають у зв’язку з прийняттям спадщини, інші питання, що стосуються правового регулювання оформлення його спадкових прав.

Поглиблено аналізуючи всі положення спадкового права в питанні процедури оформлення прав спадкоємців, ми зупиняємося на аналізі чинного законодавства та тенденціях розвитку спадкового права з можливістю одночасного узгодження цього процесу з поліпшенням якості нотаріальної процедури та законодавства про нотаріат. Тобто, основна увага зосереджується на зв’язках норм матеріального і процесуального законодавства. Такий напрям дослідження надає можливість ґрунтовно аналізувати як теоретичні положення спадкового права, так і процес спадкування.

Гончарова Аліна В’ячеславівна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінально-правових дисциплін та судочинства Навчально – наукового інституту права Сумського державного університету

Джерело.