Відмова від військової служби не є підставою для відмови у видачі: позиція Федерального суду Німеччини

З міркувань сумління чоловік фактично відмовляється служити в армії.

Федеральний суд Німеччини (BGH) ухвалив рішення (рішення від 16 січня 2025 року, посилання 4 ARs 11/24) згідно з яким право на відмову від військової служби за переконаннями не може автоматично перешкоджати екстрадиції, навіть якщо у запитуючій державі відсутня реальна можливість визнання такого статусу. Це рішення може мати значні наслідки для громадян України, які намагаються уникнути військової служби за кордоном.

LTO.de: Те, що для німців може здатися досить теоретичним, тепер може мати серйозні наслідки для українця.

Справа стосувалася громадянина України, який підлягає екстрадиції для кримінального переслідування на батьківщині за обвинуваченням у нападі на поліцейського у 2018 році. Після арешту в Німеччині він заявив, що його видача є неприйнятною, оскільки в Україні він може бути примусово мобілізований і відправлений на фронт, що суперечить його переконанням. Чоловік також зазначав, що проходив базову військову підготовку, але згодом припинив навчання через особисті погляди.

Однак Федеральний суд відхилив ці аргументи. Він послався на практику Федерального конституційного суду Німеччини (BVerfG) та наголосив, що при оцінці законності екстрадиції визначальним є лише можливе порушення основоположних принципів німецького конституційного ладу. Суд зауважив, що відсутність гарантованого права на відмову від військової служби у воєнний час не суперечить ані Основному закону Німеччини (GG), ані міжнародним договорам, таким як Європейська конвенція з прав людини (ЄКПЛ) або Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (МПГПП).

Крім того, суд підкреслив, що скорочення певних фундаментальних прав у випадку оборони держави, включно з правом на відмову від військової служби, закладене у правопорядку Німеччини. Відповідно, Німеччина не може вважати тимчасове обмеження цього права в Україні безумовною перешкодою для видачі запитуваної особи.

Таким чином, рішення BGH створює важливий прецедент: відмова від військової служби через переконання сама по собі не може бути підставою для уникнення екстрадиції. Остаточне рішення щодо можливого залучення екстрадованого до військової служби залишається за владою України.