Визнання особи безвісно відсутньою (оновлено на 27.04.22р.)
- Owner
- 9 квіт. 2022 р.
- Читати 4 хв
Оновлено: 28 квіт. 2022 р.
Інститут безвісної відсутності спрямований на усунення невизначеності правовідносин між суб’єктами. Тривала невизначеність місцезнаходження одного з суб’єктів цивільних правовідносин суттєво впливає на захист прав інших учасників цих правовідносин або їх реалізацію. Наприклад, тривала невизначеність місця перебування батьків є перешкодою для інших осіб усиновити дитину безвісно відсутніх батьків; безвісна відсутність одного з подружжя є для іншого перешкодою для розриву шлюбу і вступу в новий.
Зміни в законодавстві станом на 27.04.2022р.
Опубліковано Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти» та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання суспільних відносин, пов’язаних із набуттям статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» від 14 квітня 2022 року № 2191-IX.
Законом № 2191-IX, зокрема, викладено в новій редакції статтю 44 Цивільного кодексу України.
В статті 44 Цивільного кодексу України передбачено, що:
на підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку;
за заявою заінтересованої особи або органу опіки та піклування над майном особи, зниклої безвісти за особливих обставин, опіка може бути встановлена нотаріусом до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою;
опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, приймає виконання цивільних обов'язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах;
за заявою заінтересованої особи опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, надає за рахунок цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов'язані утримувати;
опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, а також у разі появи особи, зниклої безвісти за особливих обставин.
Закон № 2191-IX набирає чинності з 27.04.2022 року, крім абзацу п'ятого пункту 7 розділу І та абзацу восьмого і другого речення абзацу одинадцятого підпункту 2 пункту 2 розділу II цього Закону (в частині Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин), які набирають чинності з дня опублікування Міністерством внутрішніх справ України повідомлення про початок функціонування Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у газеті «Голос України».
Життєві ситуації (проведення ООС, війна росії проти України, природні катастрофи, техногенні аварії) в результаті яких десятки людей або навіть більше зникають безвісти, обумовлюють проблему законодавчого регулювання та встановлення факту визнання особи безвісно відсутньою. Щорічно в органи внутрішніх справ надходить у середньому майже 35 тисяч заяв про безвісно відсутніх.
Існує декілька варіантів підходів до визначення терміну безвісно відсутній. Одним з них є робота В.Г. Бобко, в якій визначено, що безвісна відсутність – це встановлений у судовому порядку факт довготривалої відсутності фізичної особи в місці її проживання, якщо не вдалося встановити місце перебування останньої, що є об’єктивною перешкодою для реалізації іншими учасниками правовідносин своїх суб’єктивних прав чи виконання ними юридичних обов’язків.
Відповідно до ст. 43 ЦКУ оголошення особи безвісно відсутньою відбувається за такою умовою: фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.
Правові наслідки оголошення особи безвісно відсутньою є такими. Коли рішення суду набирає законної сили, про визнання особи безвісно відсутньою, в дію вступає нотаріус, відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦК України, який за останнім місцем проживання особи описує належне їй майно та встановлює над ним опіку. Слід зазначити, що і суд, перед розглядом справи, вживає заходів через органи опіки та піклування щодо встановлення опіки над майном фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, якщо опіку над майном ще не встановлено (ч. 2 ст. 248 ЦПК України). А така опіка, може бути встановлена і до прийняття рішення суду, за заявою до нотаріуса заінтересованої особи або органу опіки та піклування, згідно ч. 2 ст. 44 ЦК України.
Після встановлення опіки, опікун, якого призначено, над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, приймає виконання цивільних обов’язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах (ч. 3 ст. 44 ЦК України).
Опис майна проводиться за участю опікуна, заінтересованих осіб, якщо вони того бажають, і не менше як двох свідків. В акті опису мають бути зазначені дата рішення про визнання особи безвісно відсутньою, заяви заінтересованої особи або органу опіки та піклування, а також дата проведення опису, прізвища, імена, по батькові і адреси осіб, які беруть участь в описі, прізвище, ім'я, по батькові особи, майна якої описується, місце знаходження майна, що описується, чи було опечатане приміщення до прибуття нотаріуса і ким, чи не була порушена пломба або печатка, і обов’язково докладна характеристика (назва, розмір, номер, рік випуску, колір, сорт та ін.) і оцінка кожного з перерахованих у ньому предметів та процент їх зносу.
Закріплюючи інститут визнання особи безвісно відсутньою, передбачено, що такі відносини можуть бути тимчасовими, а відтак передбачено і можливість скасування судового рішення. Тому згідно ст. 45 ЦКУ, якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем її перебування або суд, що постановив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
У випадках коли особа, яка вже була визнана безвісно відсутньою з’являється, то за заявою цієї особи або іншою заінтересованою особою, суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення, згідно ч. 1 ст. 250 ЦПК України.
У ст. 45 Цивільного кодексу України зазначено наступне, якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з’явилася або якщо отримано відомості про місце її перебування, суд за місцем її перебування або суд, що постановив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Проаналізувавши дану норму, можемо побачити, що законодавство передбачає дві підстави скасування рішення про визнання особи безвісно відсутньою: її особиста поява та отримання відомостей про місце її перебування.
Статус особи, що визнана безвісно відсутньою окреслено у багатьох нормативно-правових актах. Тому на сьогодні інститут визнання особи безвісно відсутньою, активно досліджується багатьма науковцями для усунення всіх неточностей, завдяки чому можемо детально розглянути проблему усунення невизначеності правовідносин між суб’єктами. Безліч джерел щодо цієї теми допомагають поглиблено вивчити проблематику цього інституту цивільного права, але й досі залишаються неврегульованими деякі питання пов’язані з визнанням особи безвісно відсутньою, які у подальшому підлягатимуть детального розгляду в розв‘язанні.
Гуральчук Євгенія Владиславівна, курсантка 2 групи 2 курсу Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
コメント